Про Різдво, особистий шлях до віри

01:03 – Як давно Ви служите в цьому храмі?

02:34 – Отче Георгію, ми зустрічаємося з Вами у період різдвяно-новорічний – атмосфера радості й сподівання в християнському світі. 25 грудня близько двох мільярдів людей на нашій планеті відсвяткували Різдво за григоріанським і новоюліанським календарем і 7 січня відсвяткують також за юліанським. Як Ви ставитеся до святкування Різдва в різні дати, який у  цьому сенс, коли виникли ці розбіжності і чи ми в майбутньому будемо святкувати Різдво в одну дату?

05:05 – Тобто важливий не календар, а сенси якими наповнюється святкування?

06:04 – Що найважливіше в підготовці до святкування? Що важливо зробити, що важливо обміркувати, що важливо відчути? 

07:28 – Тобто це нагода згадати про важливість добрих справ у цьому світі?

07:50 – Святковий час ‒ це особливо піднесений час. Що особисто Вас надихає найбільше у Вашій вірі? 

10:10 – Отче Георгію, нас із Вами поєднує історія тривалої співпраці, колись мала  приємність і честь читати лекцію у Вашому Відкритому православному університеті, потім ми разом створювали проєкт Нової бібліотеки Софії,  але ніколи не запитувала Вас раніше про особисте, про Ваш шлях до віри. Ви народилися за часів Радянського Союзу, за часів політики державного атеїзму. Як так склалося, що Ви прийшли до віри і, понад те, прийняли рішення стати священиком?

15:33 – Що Ви маєте на увазі, коли кажете, що друзі за Вас склали заліки?

16:06 – Тобто Ваші друзі прийшли до викладача  і сказали: «Халепа, Юрій став священником, умовляємо закінчити університет. Зарахуйте, будь ласка, залік за результатами роботи в семестрі, а на іспити ми вже вмовимо його повернутися»?

16:36 – Ваші батьки були релігійними?

19:41 – Кожна людина проходить крізь пошуки сенсу, але не кожна людина потім знаходить його у вірі. Ви згадували про важливість книжок, важливість спілкування з прабабусею. Чи можете пригадати, які саме ідеї, які відчуття відкрили цей шлях? Усе ж таки, чому те, що Ви відкрили для себе в цьому спілкуванні з книжками, з Вашою родиною, привело до того, що нині Ви можете сказати: «Я ‒ православний, для мене це важливо, я так відчуваю світ»?

23:21 – Ви стали священником у студентські роки? Скільки Вам було років?

Про відкрите православ’я, Відкритий православний університет і цифрове богослов’я

25:33 – Для Вас дуже важлива відкритість і Ви на своєму шляху багато разів це демонстрували й утверджували, залучали інших людей бути відкритим до іншого. Розкажіть, будь ласка, про відкрите православ’я простими словами: так, щоб Вас зрозуміли всі.

30:26 – Нещодавно переглядала світлини зі своєї лекції у Відкритому православному університеті, яка було багато років тому: вражає розмаїття людей, які були присутні. Відкритий православний університет дійсно об’єднує на  своїх подіях людей із дуже різною життєвою історією, дуже різних поглядів. Отже, коли ми говоримо про Відкрите православ’я,  ми говоримо про відкритість до спілкування з людьми найрізноманітніших поглядів? Ви зазначили про відкритість до формування нових традицій, відкритість до технологій. Про яку ще відкритість нам варто згадати?

32:10 – Ви згадували значення робіт Олександра Меня у Вашому житті. Серед іншого, у його інтерв’ю можна помітити таку ремарку. Журналіст запитує: «Який сенс життя»? Він відповідає: це дуже просто ‒ навчитися думати й любити. «А яке значення ритуалу?» ‒ запитує журналіст. Отець Олександр відповідає: ритуал – це як певна ємність, із якої може бути зручно напитися води; у підсумку,  наша мета ‒ випити води, але форма може бути різною. Як Ви відчуваєте значення ритуалу сьогодні? Ви розповідали про цифрове богослов’я. Розкажіть, будь ласка, про Ваш досвід священника в часи пандемії. Адже на деякий час довелося або повністю припинити, або мінімізувати богослужіння за участі вірян. І, власне, як інновація, сенс, значення традиції і ритуалу, врешті-решт, поєднуються в одному акорді в ці непрості часи?

39:57 – Отче, дозвольте уточнити: до пандемії, наскільки знаю, після богослужінь Ви проводили час  разом із вірянами, спілкуючись за чаєм; то була дуже важлива складова життя Вашої спільноти, Вашої громади. За часів пандемії, наскільки розумію, Ви перенесли спілкування в Zoom? Спробуймо  порівняти переваги і недоліки кожного з форматів. Ви вже згадали, що спілкування онлайн дало змогу приєднати людей з інших міст і навіть інших країн ‒ із різних куточків світу. Що ще особливого можна відзначити в кожному з цих двох форматів?

44:20 – У соціальних мережах обговорюють таку тему, як причастя онлайн. Яка Ваша думка?

Про ситуацію в українському православ’ї та формати єдності

46:02 – Отче Георгію, за Вашими плечами довгий, ґрунтовний, глибокий шлях в Українській Православній Церкві в єдності з Московським патріархатом. Ви були дуже активні в цій Церкві, були її речником. Коли було отримано Томос, Ви приєдналися до Православної Церкви України. Що особисто для Вас дуже важливо в Церкві, до якої Ви належите? 

50:39 – Спробуємо підсумувати: Руська Православна Церква (офіційна назва саме Руська Православна Церква, тому саме так формулюю питання), розірвала євхаристійне спілкування з Православною Церквою України, з Константинопольською Церквою, і з іншими трьома Церквами, які визнали Православну Церкву України, ‒ так? 

53:37 – Тобто розрив євхаристійного спілкування був у всіх випадках одностороннім розривом з боку Руської Православної Церкви ‒ не було таких кроків навзаєм з боку інших Церков?  Поясніть, будь ласка, нашим глядачам, що означає розірвати євхаристійне спілкування? Це припинити спільно молитися,  припинити співслужити? Що стоїть за цими словами ‒ розірвати євхаристійне спілкування?

56:03 – Як, на Вашу думку, чи може це трапитися раніше, ніж зміниться політичний режим в Росії? Маю на увазі ‒ відмовитися від розірвання євхаристійного спілкування з боку Руської Православної Церкви?

56:59 – Коли спілкуєшся з вірянами і духовенством, дуже часто можна почути засмученість, щонайменше засмученість, стосовно цієї ситуації і, власне, ті люди, які ідентифікують себе з Московським патріархатом в Україні, часто хотіли б свободи бути собою з повагою до гідності іншого. Тобто вони хотіли б дійсно перебувати в гармонійній взаємодії з Православною Церквою України. Однак, ми побачимо, що загальне позиціонування сильно відрізняється від того, що можна почути у неформальній розмові. Якщо говорити про те, що, все ж таки, стримує цю ситуацію, то варто насамперед назвати що? Ієрархічну природу Церкви? Побоювання втратити громаду? Чому не відбувається достатньо сильного тиску вірян, духовенства щодо зміни цієї ситуації? Хоча на неформальному рівні складається враження, що такі погляди дуже поширені.

01:00:20 – Коли розходяться думки у певній громаді (частина громади бажає бути в Православній Церкві України, частина бажає залишатися в єдності з Московським патріархатом), логічним рішенням було б встановити почергові богослужіння в храмі. Однак, переважно це не вдається зробити. Як на Вашу думку, чи може змінитися динаміка? Чи є у нас, усе ж таки, шанс на те, щоб почергові богослужіння стали радше звичайним рішенням, ніж надзвичайним винятком?

01:03:40 – Ми маємо пройти повільний, але важливий шлях формування громадської думки серед вірян, серед духовенства і, врешті-решт, шляхом постійного спілкування і постійного осмислення того, що відбувається, маємо віднайти відчуття єдності та можливості порозуміння, у якому насправді всім було б більш комфортно, ніж у ситуації насаджування ексклюзивності, відмежованості та думки, що переможець має бути один?

Про церкву як громаду і як будівлю, про єдність і розмаїття християнства, про ключові сенси християнства 

01:04:54 – Наскільки мені відомо, Ви не раз у своєму житті продемонстрували, що коли йдеться про церковну спільноту, важлива не будівля, а громада. Можна, будь ласка, розказати про Ваш погляд щодо значення саме громади і значення храму як будівлі? 

01:09:36 – Ви обрали для себе християнство і саме православ’я. Водночас Ви знаєте дуже багато про різні релігійні традиції. І Ви також знаєте багато про традиції в межах християнства. Скажіть, будь ласка, особисто для Вас, що особливо важливо в християнстві; що особливо важливо в православ’ї?

01:12:42 – З 18 по 25 січня в різних куточках світу відзначатимуть Тиждень молитов за єдність християн. Єдність християн ‒ наскільки вона можлива, що має бути втілено в єдності? Зайве казати, ми не можемо реалістично очікувати, що раптом в усіх стануть однаковими всі ритуали і всі акценти, усі найважливіші богословські книги. Але що можна втілити в цій єдності? Якою вона може бути?

01:16:29  – Якими є ключові сенси, які християнство дарує людству?  Це любов прийняття і пробачення чи це щось інше?

01:19:38 – Я чула від представників інших віросповідань таку стурбованість: їх вражає миролюбність християнства і зокрема наратив «якщо вдарили по одній щоці, підстав іншу». Їх хвилює, що мають бути межі прийняття і любові. Чи мають бути ці межі? Якщо так, то які саме?

01:24:00 – У нашої країни є цілком конкретний виклик ‒ порушення територіальної цілісності нашої країни. В умовах цієї трагедії взяти в руки зброю і захищати свою країну ‒ наскільки це сумісне з християнськими цінностями?

01:27:30 – Чи можливо підсумувати таким чином: коли є фізична загроза нашому простору свободи, ми захищаємо цей простір свободи, але коли ми маємо простір свободи, то маємо наповнювати його любов’ю, служінням, прийняттям, пробаченням?

01:28:31 – З нашим сьогоднішнім співрозмовником нашу Службу об’єднує історія важливої співпраці ‒ ми разом створювали Нову бібліотеку Софії-Мудрості.  Що це за бібліотека і чому саме Софії-Мудрості? У давні часи на території святої Київської Софії була бібліотека Ярослава Мудрого, яка містила не лише християнські тексти, а й тексти різних віросповідань. Таким чином, вона акумулювала в собі перлини мудрості різних релігійних традицій.  Ми не можемо, на жаль, відновити бібліотеку ‒ вона повністю втрачена. Але незалежно від свого віросповідання, незалежно від своєї етнічної ідентичності, всіх людей об’єднує прагнення віднайти мудрість. І різні релігійні традиції, і різні етнічні традиції містять низку текстів, висловлювань і досвіду, який ми могли б увібрати в себе, яким могли б збагатитися. Таким чином, онлайновий проєкт Нова бібліотека Софії-Мудрості, який стартував якраз у розпал пандемії, став платформою, на якій можна поділитися текстами про мудрість, цитатами про мудрість, додати в скарбничку сучасної мудрості те, що вважаєте найважливішим. Завітайте на сайт Нової бібліотеки Софії-Мудрості, запропонуйте тексти, запропонуйте цитати, розкажіть, які цитати є вашими найулюбленішими, які, як Ви відчуваєте, роблять цей світ мудрішим.

Нова бібліотека Софії-Мудрості